«Полтавська битва — унікальна можливість створити новий імідж Полтаві і Полтавщині»

— Яке взагалі може бути відзначення Полтавської битви, де одна частина українців, під керівництвом Петра, убивала другу частину Українців, під проводом Мазепи? Будемо відмічати українське братовбивство?
— Андрію, дайте відверту відповідь, що для Вас є Полтавська битва: „слава русского оружия” чи трагедія українського народу? Як Ви вважаєте: можливо прийшов час Москві вибачитись за Батуринську різню?
— Полтавська битва для мене — це дуже складна і багатоаспектна подія, яка принциповим чином змінила політичне обличчя усієї Європи на початку XVIII століття. Для Полтави — це інформаційний привід, завдяки якому вона постала як губернський і згодом обласний центр (об’єктивних шансів стати губернським центром було більше в Лубен або Кременчука).

Щодо різні у Батурині у 1708 році, то про цей факт дуже мало хто знає в Росії — в підручниках з історії СРСР та сучасних з історії Російської держави вона обходиться увагою. Я не знаю наскільки актуальним може бути вимагання покаяння від Росії за ті події, але актуальним може стати прохання передати назавжди Україні той унікальний гетьманський архів, який було вивезено Меншиковим з Батурина у 1708-му, який історики марно шукали 200 років і який віднайшла в санкт-петербургських архівах історик Тетяна Яковлєва у 2004 році. Поки що на прохання МЗС України з цих документів виготовляються копії, але, гадаю, Росії той архів не потрібен, а для України — дуже важлива і символічна річ.

— Я читал, что Вы являетесь членом комитета по празднованию 300-летия Полтавской битвы. Что на данный момент Вам лично удалось сделать в плане подготовке к этому мероприятию? Ваши планы на будущее. И как Вы считаете, годовщина Полтавской битвы для Матковского это: возможность заработать деньги? Подружиться с Москвой и отработать выделенные ею деньги? Или что-то другое?
— Мои размышления по поводу 300-летия Полтавской битвы и определенные планы по этому поводу изложены в статье в «Зеркале недели» (http://www.dt.ua/3000/3150/62125/).

Что такое 300-летие для мэра Полтавы А. В. Матковского, — спросите у него самого. Но думаю, что это — уникальный повод «раскрутить» Полтаву и Полтавский регион. И, кажется, А. В. Матковский думает точно так же. Для его политической карьеры, как я думаю, 300-летие битвы — это хорошая возможность стать фигурой с общеукраинской узнаваемостью. Для Полтавы — это уникальный шанс стать крупнейшим на Восточной Украине туристическим центром.

Москва, к сожалению, не торопиться тратить деньги на юбилей битвы и вообще развивать эту тему. В любом случае, избытка бюджетных денег — хоть украинских, хоть российских — вокруг 300-летия пока не наблюдается. Правда, по этой причине, кажется, нет и коррупции — делить особо нечего Где 9 млн. грн., выделенных из украинского госбюджета на обустройство заповедника, — честно говоря, не знаю.

— Андрей как Вы относитесь к идее установить в Полтаве памятник Любви «Мазепа+Мотря»? Европейцам приятно будет...
— Не знаю, кому будет приятно, кому не очень, но один из эскизов, который я видел (композиция с конем), мне показался вполне интересным. Там как раз идея установить его в Пушкаривке, где был монастырь, куда якобы ушла Мотря. Разумеется, подобный проект должен быть или очень интересным, красивым и успешным, или его вообще не должно быть. Если будет какой-нибудь откровенный «непотріб», — это станет поводом для насмешек, прежде всего, с российской стороны.

— Наскільки відомо Ви допомагали штабу Матковського у проведенні передвиборчої кампанії. У чому полягала Ваша допомога?
— Щодо мера Полтави А. В. Матковського, то я познайомився з ним вже після того, як його було обрано на цю посаду.

— А зробити проект розвитку Регіону (майже рідного Вам) слабо??? Чи потрібні Великі гроші на оплату праці? А де ж патріотизм?
— Щодо проекту розвитку Полтавщини і Полтави, то періодично я і деякі мої полтавські колеги докладаємо зусиль в цьому напрямку, правда. Але це не «великий системний проект» загальнонаціонального масштабу, яким, приміром, була б розкрутка нової редакції української ідеї, а локальний.

— Як Ви оцінюєте політичне майбутнє голови Полтавської ОДА Валерія Асадчева на цій посаді?
— Щодо майбутньої політичної долі п. Валерія Асадчева, то думаю так. Поки Ющенко є президентом України, п. Валерій буде головою Полтавської ОДА. З одного боку, між ними є довіра і взаєморозуміння, з іншого боку, у президента немає альтернативних кандидатів. Після того, як Ющенко перестане бути президентом, немає ніяких підстав для того, аби п. Валерій залишався на цій посаді, хіба складеться якась дуже непрогнозована політична ситуація. І президент Янукович, і президент Тимошенко, і хтось інший поставлять у Полтаві свою людину. Гадаю, за цю посаду змагатимуться і місцеві політики — перш за все Андрій Баранов та Іван Близнюк, але найбільше шансів у людини з Києва.

— Чула, що на Полтавщині дуже енергетичні місця — все, що пов’язано з магнітною аномалією і обробкою руди. Як гадаєте: чи не нищить промисловість енергетику України?
— Дуже складне питання, оскільки, з одного боку, будь-яке втручання техніки та промисловості в природу нищить первозданність сотвореного Богом світу. Але, з іншого боку, лише в такий спосіб здобувається модернізація та розвиток суспільства. Щодо залізної руди, то, приміром, завдяки діяльності деяких кременчуцьких та комсомольських мега-заводів та їхніх власників-депутатів ВР нищаться унікальні пам’ятки природи та проукраїнської історії — наприклад, відома Стовбувата могила під Кременчуком.

— Пане Андрію, як Ви собі уявляєте відзначення поразки під Полтавою українських змагань проти поглинення України?
— Підкреслюю, що йдеться не про СВЯТКУВАННЯ, а про ВІДЗНАЧЕННЯ 300-ліття Полтавської битви. Найбільш цікавий проект тут — проведення військової реконструкції битви. Ну і є ще ідея — зробити подібну реконструкцію щорічною, аби туди приїздили туристи з усієї Європи та з усього СНД. Це колосальний ресурс для економіки та туристичної привабливості України.

— Уважаемый Андрей! Владеете ли Вы ситуацией и информацией по культурным заведениям в г. Полтаве? Не кажется ли Вам, что в городе не хватает приличных мест для общения приличных людей? Известна ли Вам история с разгромом арт-кафе «Орфей» в здании ДК ПТК после пожара? Я помню — это единственное место в Полтаве, где играл струнный квартет, барды, но не было радио «Шансон».
— Согласен — в Полтаве катастрофически не хватает приличных мест для приличных людей! Нет даже пристойного ресторана украинской кухни — зато есть татарский около музучилища! (В Москве украинских ресторанов много — и они очень популярны!) История с кафе «Орфей» мне известна в общих чертах — как я понял, после пожара новый распорядитель этого ДК ПТК выступил против возобновления деятельности кафе, послал куда подальше старых рестораторов — и на это не могут повлиять ни полтавский губернатор, ни глава обласного совета, ни кто-нибудь еще…